Поминання покійних, посмертна слава й історична памʼять – це три форми ставлення до минулого, які виокремились у період нової історії й виступають як функції культурної памʼяті, що конкурують.
Інколи одна дерев’яна каплиця здатна розповісти про регіон більше, ніж архіви. Вона зберігає спосіб теслярської роботи, пропорції, характер матеріалу, в яких людина залишили сліди свого часу.
Каплиця розташовувалася у селі Підполоззя, Закарпаття.
Каркасну споруду звели десь у 1880 році місцеві майстри-німці, які працювали на лісорозробках у володіннях князів Шенборн. Дерево тоді було не матеріалом — а способом жити у цьому ландшафті.
Каплиця 1880 року
Марії Магдалини | apostola apostolorum — та, що принесла звістку про воскресіння. У богословському сенсі це дуже сильний жест: першим свідком центральної події християнства стає не імператор, не священник і не учень-чоловік, а жінка.
Вишукана маленька вежа над дахом, профільовані випуски крокв, ґонтове покриття, вузький відкритий ґанок — у цих деталях зберігся цілий фрагмент зниклого середовища.
Каплиця ніколи не стоїть просто посеред села. Вона стоїть посеред часу.
У дереві — час осідає роками, що візуально має форму геоїда. Вигляд нашарування форм якого має велику подібність до відбитку пальця людини.
Таким є первісний алгоритм живої природи нашої планети. Ці кільця забезпечують стійкість у часі — різьблених елементів. Для ґонту час є визначальним за своїм впливом, адже саме він витворює у часі живі структури з яких методом різьблення з’являється ґонт і забезпечує міць конструкції у часі.
Для проєкту ТРОП такі артефакти простору пам’яті важливі не тому, що вони старі. А тому, що в них ще видно, як ландшафт вчив людину будувати. І як людина залишила у дереві сліди свого часу — свідчення балансу з природою.
В горах старші люди кажуть, що мольфар це той Що володіє знанням.
Пан Михайло 50 років досліджує сакральну архітектуру. Все глибше занурюючись у храмову семантику як викладач, письменник і як володар хмари точок з яких постає світ графіки. Графіка Сирохмана — це візуалізована естетика з якої складається екосистема полонин і людей Карпат: озера полонин, каміння, дерева, дерев’яні храми і дзвіниці, села.
В одній з етнографічних експедицій Михайло Сирохман знайшов каплицю вже після апгрейду радянською системою під функціонал сараю, адже у окупаційному режимі діяв атеїзм.
Розібрали каплицю викладачі і студенти “Закарпатської академії мистецтв” восени 2025 року для перевезення до музею в Ужгороді. Перевозили не лише споруду, перевозили спосіб присутності людей у цьому місці.
Повернув індивідуальність будівлі майстер з виготовлення гонту — Русин Василь з Воловеччини.
Важливою компонентою дослідження, яке з 2020 року реалізує наша громадська організація — є підважити і розрізнити феномени української гуманітаристики в центральні частині Східної Європи. Дослідження демонструє для широкої аудиторії, що базовою для української церкви є тридільна форма. Пояснюється традицією будівництва тридільної української хати та конструктивними особливостями деревини. З іншого боку, вона має літургійні підстави, бо ділиться на притвор (бабинець), наву та вівтар.
Найархаїчнішою формою такого храму, який зберігся є храм Архістратига Михаїла в Ужку, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вона засвідчує вражаючу єдність функції, конструкції та декору.
Архистратиг (грец. ἀρχιστρατηγός — «старший воєначальник», «головнокомандувач») — це найвищий чин у небесній ієрархії, що означає предводителя небесного ангельського воїнства, який очолив ангелів у боротьбі проти зла.