Вчули

Банальні теорії наслідування приховали від нас власне психічні цінності, які становлять відправну точку і мету будь-якої художньої творчості.

Опенкол «Пам’яті звуку» — відкритий конкурс для молодих українських композиторів і композиторок, який започаткувала громадська організація «Культурна платформа Закарпаття», завершився, і експертна рада визначила трьох фіналістів.

Конкурс пов’язаний із дослідженням, документуванням та електроакустичною інтерпретацією звукових ландшафтів середовищ життя. Кожна громада України має свій сонічний «зліпок» простору, що формує уявлення про красу рідного краю, закладаючи фундамент гармонійного розвитку особистості, яка проходить процес становлення. Іншими словами, гармонійний розвиток особистості нерозривно пов’язаний із можливістю відчути цілісність себе з навколишнім ландшафтом і є тим явищем громадянського суспільства, яке отримало назву патріотизм (утворене від слова πατρίς (патріс) — ‘батьківщина’).

До повномасштабної російсько-української війни в дискурсі про збереження пам’яті нечасто торкалися теми звуку. Однак сонічний «зліпок» простору є одним із найважливіших чинників, що формують емоційне забарвлення наших спогадів про місце.

Сонічний «зліпок» — це сукупність повсякденних шумів, голосів, ехо та природних звуків, що визначають аудіальну ідентичність локації / середовища / ландшафту.

Війна змінює не тільки видимий ландшафт, а й хвильову поведінку простору, видозмінюючи сутність екологічних і демографічних взаємозалежностей. Виникає феномен співіснування цивільної акустики та війни — аудіобіом, новий тип звукового ландшафту.

Перший опенкол «Пам’яті звуку» оцінювали Алла Загайкевич, Остап Мануляк, Едуард Соломикін (Edward Sol), Георгій Потопальський (Ujif_notfound).

Алла Загайкевич

— українська композиторка, музикознавиця, педагогиня, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка, одна з провідних постатей української електроакустичної музики.

Засновниця першої в Україні студії електроакустичної музики при Національній музичній академії України. У своїй творчості поєднує академічну композицію, електронний звук, польові записи, мультимедійні практики та музику до кіно.

Остап Мануляк

— композитор, саундартист, педагог, куратор. Яскравий представник львівської композиторської школи, кандидат мистецтвознавства та доцент Львівської національної музичної академії. У своїй творчості поєднує інструментальну, електроакустичну та просторову композицію, працює з експериментальними техніками звукової організації, акустичними дослідженнями й міждисциплінарними мистецькими проєктами. Співзасновник і куратор багатьох міжнародних експериментальних проєктів та освітніх ініціатив (зокрема, проєкту VOX ELECTRONICA).

Едуард Соломикін

— український саундартист, композитор та продюсер електронної музики, що працює під псевдонімом Edward Sol. Культова постать українського експериментального андеграунду — засновник лейблу Quasi Pop, який роками формував ландшафт української нойз- та імпровізаційної сцени. Лейбл спеціалізується виключно на фізичних носіях (касетах, вінілах, компакт-дисках) без цифровізації та продажів у мережі.

Музична практика Edward Sol базується на роботі з аналоговим звуком, магнітними стрічками, польовими записами (field recording), знайденими об’єктами, вільною звуковою імпровізацією та створенні інтерактивних звукових середовищ, поєднуючи мистецтво, цифрові технології та нові медіа.

Георгій Потопальський

— український медіахудожник, саундартист і дослідник цифрових мистецьких практик, який працює під псевдонімом Ujif_notfound. Один із піонерів українського генеративного й аудіовізуального мистецтва. У межах проєкту Ujif_notfound досліджує взаємодію людини, алгоритмів і звукового простору. Працює в техніці live coding та створює інтерактивні інсталяції, де цифровий код генерує унікальний аудіовізуальний ряд безпосередньо в режимі реального часу.

Основні напрями його діяльності: аудіовізуальне мистецтво, алгоритмічна генерація зображення і звуку, інтерактивні інсталяції та мультимедійні перформанси, що досліджують взаємодію технологій, простору й людського сприйняття.

До участі в опенколі надійшло 20 заявок.

Серед них було визначено двох фіналістів і фіналістку, які отримають 50 000 гривень (з яких сплачено податок окремо) і представлять свої електроакустичні твори на молодіжній сцені KONTENTA під час фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage, що відбувається в національному заповіднику «Софія Київська».

Андрій Барсов

У 2009 році закінчив Чернівецьке училище мистецтв як піаніст, а у 2023 році здобув освіту за спеціальністю «Композиція» в НМАУ імені Бориса Лятошинського. Автор камерних, оркестрових, фортепіанних та електронних творів.

«Хибна пам’ять дерев» («False Memory of Trees»)

Першою темою твору є рухомий звуковий ландшафт. Друга тема — конструювання звукового ландшафту із близьких записів шуму листя дерев. «Шум листя в просторі, мабуть, найкрасивіше, що доводиться чути в моєму повсякденному звуковому оточенні».

Своєрідна «ризома», або «фуга», із шумів листя, спочатку функціонуватиме як реконструкція природного звукового ландшафту, а потім поступово еволюціонуватиме до складної автоматизованої системи його відтворення. Ця система поступово проявлятиметься сама, оголюючи власну штучність і певний обман автоматизації.

Шум дерев ставатиме дедалі більш штучним, натякаючи на плинність усього живого, на можливість його заміщення автоматичними системами штучного походження (як-от GAI). Або ж, навпаки, на можливість розуміння самих біологічних систем як певних технологій, що були колись запрограмовані, — якщо використовувати іншу лексику, створені Творцем чи Творцями.

Ця робота не є висловлюванням будь-якої релігійної чи теологічної позиції.

Твір є суто мистецьким продуктом та спробою особистого філософського осмислення того, що таке звуковий ландшафт, пам’ять та їхня неминуча редукція й інтерпретація. Центральною темою є не стільки збереження звукового середовища як такого, скільки неможливість його повного збереження без одночасного конструювання нової реальності.

Олексій Замотайло / Pøgulyay

Український експериментальний електронний музикант і саунддизайнер, який працює на перетині ембієнту та нойзу. У своїй практиці він поєднує аналогові синтезатори, польові записи, системи зворотного зв’язку та живу імпровізацію, досліджуючи текстуру звуку, просторовість і психоакустичні явища.

«Білі гори»

Композиція пам’яті пагорбів, крейдяних кар’єрів та нестримної звивистої ріки Псел. Глина, крейда, пісок, чорнозем.

Звучить велич природи через її звуковий ландшафт. Основа твору — архівні польові зібрання від учасників міжнародного лендарт-симпозіуму. Обрамляючи цей матеріал за допомогою аналогових ефектів та експериментальних технік, автор створює звуковий образ місця, його сонічний «зліпок». Звук осмислено як простір пам’яті, взаємодії мистецтва та природи.

Міжнародний симпозіум лендарту проводився з 1997 року в Могриці Сумської області. Протягом майже трьох десятиліть тут формувалася творча спільнота, яка об’єднувала художників, музикантів і дослідників не лише із Сум, а й з усієї України та з-за кордону. Це був простір, де природний ландшафт, мистецтво та людська взаємодія утворили власний культурний і звуковий архів.

«Сьогодні ця територія недоступна через близькість до державного кордону та постійні обстріли. Через це я не маю можливості здійснити власні польові записи безпосередньо на місці. Натомість я досліджую звукову пам’ять Могриці, збираючи архівні записи, які зберегли художники, учасники та відвідувачі симпозіуму. Поступово формуючи цей розпорошений архів, я прагну відтворити звуковий ландшафт місця, яке сьогодні фізично недосяжне, але продовжує існувати в колективній пам’яті його спільноти».

Тетяна Хорошун

«Yalos»

«Yalos» (γιαλος грецькою ‘берег’) — це сет електроакустичних творів, який досліджує ландшафти України у їх поєднанні з водою. Шлях починається із солончаків Чонгару та твору «Кримський титан» — записаний ще 2018 року перехід незаконного кордону з Кримом і випадковий аудіозапис створили перформативний нойзовий твір.

Твір створено на основі польових записів, пов’язаних із територією поблизу заводу «Кримський Титан» та адміністративного кордону між Кримом і материковою Україною. Тут звуковий ландшафт постає як свідчення місця, що перебуває під політичним, екологічним і колоніальним тиском.

Продовжує мандрівку твір «Мадригал» — октафонічний ритуал повернення річки Суха Московка у своє річище крізь масштабність звукових процесів заводу «Запоріжсталь».

Промисловий простір, міська периферія, природні резонанси, людська присутність і звуки інфраструктури формують складний акустичний портрет місця. Цей ландшафт пов’язаний із громадами, що живуть поруч із великими виробничими зонами, а також із ширшим досвідом українських міст, у яких індустріальна історія, екологічна напруга та воєнна реальність співіснують у щоденному звучанні.

Третя частина — «LJ» — занурює у води Чорного моря.

Морський, ерозійний і тілесний ландшафт проходить крізь голос, мову, дихання, пам’ять і тілесне сприйняття. Звуковий ландшафт Чорного моря, резонансні матеріали, текстові фрагменти й голос формують простір, у якому ландшафт звучить як щось крихке, змінне й інтимне. Цей напрям пов’язаний із досвідом людей, для яких море, узбережжя, переміщення та пам’ять про місце є частиною особистої та колективної ідентичності.

У такий спосіб дослідження охоплює індустріальні, міські, прикордонні, токсичні, морські й тілесно пережиті звукові ландшафти України. Спільноти, досвіди та історії, які ці звуки несуть: життя поруч із промисловими зонами, пам’ять про окуповані території, екологічна крихкість, переміщення, втрата доступу до місця та способи збереження пам’яті про ландшафти через слухання.

Опенкол «Пам’яті звуку» є частиною річного циклу активностей, спрямованих на промоцію та залучення талановитої молоді, яка навчається в муніципальних мистецьких школах, державних мистецьких ліцеях, муніципальних і державних мистецьких коледжах та консерваторіях до міждисциплінарного діалогу трансформації шкільних уроків музики та освітніх програм в закладах мистецької освіти України.

«Культурна платформа» встановлює безоплатні аудіовізуальні студії нового покоління KONTENTA , уможливлюючи для молоді в громадах опанування сучасних освітніх дисциплін.

Електроакустична музика сприяє трансформації емоцій страху й невизначеності.

Важливе значення цієї трансформації емоційного інтелекту лежить у площині роботи над звуковим матеріалом, створеним за допомогою різних електронних пристроїв і сучасних комп’ютерних технологій. Ця робота сприяє розширенню меж музичного мистецтва, об’єднуючи науку та творчість, що відіграє важливу роль у розвитку сучасної музичної культури української держави в час руйнівної російсько-української війни, яка триває понад 12 років.

Завантаження карти…

Це час невизначеності, у розладнаній реальності якого важливо діяти, орієнтуючись на майбутнє. Формування нової хвилі мистецького кадрового потенціалу держави для нашої громадської діяльності є пріоритетним, адже повідати світу про славу України — варто сучасними засобами мистецтва.

Електроакустична музика виділяється в середині XX століття як природне продовження конкретної музики — у загальному контексті посилення ролі та значення:

сонорики: метод створення музики XX століття, де головну роль відіграє не висота ноти чи мелодія, а колір звуку, тембр і гучність. Музика будується на звукових масах і шумах, а не на звичних акордах;
алеаторики: використання навмисної випадковості під час створення або виконання твору, коли параметри звуку (частота, тембр, тривалість, порядок відтворення) визначаються не жорстким задумом автора, а генераторами випадкових чисел, живими процесами в реальному часі чи втручанням виконавця. Витворення характерних звукових ефектів, переважно «плямоподібного», «загадково-коливного» типу. Розрізняють обмежену, де окремі («каркасні») елементи музичної тканини підлягають фіксованому, точному визначенню (наприклад, виконавчий склад, звуковисотні орієнтири, хронометраж звучання), і необмежену, що заперечує будь-яку структурну визначеність музичного твору;
стохастики: метод композиції, що спирається на закони теорії ймовірностей і математичну статистику для керування звуковими масами, тембрами й часовими структурами, серіальної техніки;
серіалізму: поєднує сувору математичну організацію всіх параметрів звуку (висоти, ритму, динаміки й тембру) із можливостями електронного синтезу та маніпуляцій на магнітній плівці. Такий підхід дозволив композиторам досягти небаченої раніше точності конструювання звукової тканини;
пуантилізму: музична тканина складається з окремих, ізольованих звукових «точок», розділених паузами, музична думка будується не через мелодії чи гармонії, а через розрізнені звукові імпульси.