На найближчі 80 років, для трьох поколінь українців, наскрізною темою для забезпечення добробуту населення України буде тема екології загалом та зокрема відновлення ландшафтів нашої держави, що перебувають під російською окупацією та/або страждають внаслідок військових дій.
Проблема екоциду ставить перед науковцями та громадянським суспільством широкий спектр унікальних за своєю складністю питань відновлення, з якими світ ще не стикався в таких масштабах.
Екоцид — незаконні чи необдумані дії, вчинені з усвідомленням того, що існує значна ймовірність серйозного та широкого чи довгострокового збитку навколишньому середовищу.
Адвокаційна менеджерка євроінтеграційних реформ Ольга Євстігнєєва зазначає, що на відновлення земель, що зазнали хімічного забруднення після вибухів або горіння бронетехніки, можуть піти десятиліття, а за підрахунками Української природоохоронної організації, боєприпасами та шкідливими речовинами в Україні можуть бути забруднені майже третина площ нашої держави. Через дії Росії під загрозою опинилися 2,5 мільйона гектарів екомережі Європи, що дорівнює площі Північної Македонії — це 160 об’єктів Смарагдової мережі — територій і місць існування видів, що охороняються на європейському рівні. І ця територія з кожним днем зростає.
Ми опинилися в передовій точці історії, в котрій вирішення екологічних проблем стає запорукою виживання наступних поколінь — не тільки в загальносвітовому контексті мирного життя, але й з точки зору довготривалого впливу війни на українські території. Адже якщо ми хочемо забезпечувати добробут нашого власного життя та життя наших дітей, ми повинні взяти на себе громадянську відповідальність за відновлення ландшафтів нашої землі.
Саме тому наше громадське обʼєднання продовжує серію публікацій про про матеріальні фактори комунікацій, які визначають динаміку значень соціальних змін, що проявилися під впливом екоциду. Цього разу ми досліджуємо приклад Кривого Рогу — міста, в якому на базі Ботанічного саду НАН України функціонує відділ оптимізації техногенних ландшафтів — наукова інституція, що може надати передову експертизу з питань відновлення українського біорізноманіття.
Ця розмова відбулася під час відкриття проєкту аудіовізуальних студій KONTENTA в Кривому Розі — в межах подкасту як одного з форматів, які дозволяє реалізовувати технічний сетинг студії.
Однією з основних задач Ботсаду є розроблення і впровадження рослин та сетингів рослин, що сприяють відновленню виснажених промислових ландшафтів — внаслідок видобутку залізорудної сировини в межах Криворізького залізорудного басейну. Десятки тисяч гектар цієї території можна назвати порушеними ландшафтами — це карʼєри, шахти, а також відвали, які формуються паралельно з заглибленням у надра землі та унеможливлюють природну рекультивацію.
Опрацювання винаходів і проведення роботи з відновлення цих територій полягає, в першу чергу, в підборі рослин, які здатні закріпити поверхню чи зробити так, щоб ця поверхня не пилила. Глобальна роль ботанічного саду та його фахівців у цьому відновленні — винайти спосіб, щоби концентровано застосувати відновлювальні властивості природи на тих ділянках, де вони найбільше цього потребують.
Голова Управління екології виконкому Криворізької міської ради стверджує, що запаси залізорудної сировини в Криворізькому басейні оцінюють як достатні для видобутку на найближчі 80 років. Це означає, що люди будуть продовжувати її видобувати та порушувати чергові тисячі гектар землі, що постійно потребуватимуть системного відновлення. Відповідно, пошук рішень із відновлення не тільки не втратить свою актуальність, але й стане певним майданчиком випробування універсальних підходів до подолання наслідків екоциду на інших територіях.
Ми вже підіймали питання окупованих територій Луганщини та Донеччини в попередніх матеріалах, зазначаючи важливість фіксування зрізів цих ландшафтів для забезпечення їхнього збереження у майбутньому. Можливі сценарії розвитку життя на таких порушених ландшафтах — питання для митців та мислителів сьогодення, які мають з усією серйозністю підійти до екологічної трагедії як до виклику, що потребує спільного вирішення.
Станом на 2023 рік Державна екологічна інспекція зафіксувала збитки, нанесені українському довкіллю внаслідок російської агресії, у більш ніж 2 трильйони гривень. Питання відшкодування цих збитків є водночас питанням добробуту наступних поколінь, які мають право на чисте та безпечне природне середовище, що наразі відбирається силою.
Одна зі стратегій пошуку рішень, що вже реалізується в Кривому Розі, повʼязана зі співпрацею наукових установ міста та великих промислових підприємств у межах реалізації Міської програми вирішення екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016 – 2025 роки.
До прикладу, за останні 5 років збільшились напівпромислові експериментальні дослідження з закріплення пилячих поверхонь відвалів хвостосховищ: методом гідропосіву та через використання відходів мулочисних споруд як ґрунту для рослинності. Такі науково-дослідні розробки дають надію на відновлення флори на тих ділянках ґрунту, що раніше вважалися би непридатними для рекультивації.
В розрізі ширшої дії, що стосується країни загалом, варто зазначити, що Указ Президента України від 12 березня 2021 року № 94/2021 «Про Національну молодіжну стратегію до 2030 року» відзначає залучення молоді до вирішення питань, пов’язаних з навколишнім природним середовищем, як процес, необхідний для забезпечення залучення молоді до участі у суспільному житті, підвищення її самостійності, конкурентоспроможності та формування громадянських компетентностей. Водночас із тим, згідно з результатами опитування «Зелені звички» від U-Report та молодіжної ради Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, 36 % респондентів вважають, що молодь і діти мають недостатньо можливостей для висловлення поглядів на екологічну політику та кліматичні дії, а 30 % опитаних не знають, які обіцянки щодо зміни клімату давав уряд України.
Орієнтація на подолання патерналізму та усвідомлення молоддю власної субʼєктності — запорука того, що молоде покоління почне брати активну участь у формуванні програм із захисту довкілля та створенні власних стратегій, а не очікування директив від будь-яких інституцій. Як активна соціальна група, саме молодь буде тим актором, що в майбутньому стане репрезентувати як державу, так і підприємництво — і житиме в тих екологічних умовах, які ми маємо змогу підтримувати вже сьогодні.
Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що ключовий напрям подолання наслідків екоциду полягає у взаємодії між усіма ключовими гравцями: державою, громадянами, підприємствами та міжнародними організаціями. Лише активна та відкрита співпраця між цими групами може забезпечити результативне та вимірне відновлення порушених ландшафтів.
Євген Забарило, Анастасія Мішустіна