Монографія «Шлях закарпатського живопису»

Шлях закарпатського живопису – новий аспект у вивченні живопису Закарпаття ХХ століття. Він новий, тому що йдеться буквально про дороги – про географію, місця, де створювалися картини. Коли йдеться про феномен образотворчого мистецтва Закарпаття ХХ століття та його визначальний пейзажний жанр, то зазвичай мається на увазі пейзажний живопис Закарпаття загалом, стиль того чи іншого художника, риси, які свідчать про приналежність до мистецької традиції краю.

Але цікаво розглянути всі конкретні місця – села, долини, гірські перевали. Ось деякі з мотивів живопису, які стали стимулом для художників до створення галереї пейзажів та формування художнього образу Закарпаття. Деякі з них навіть стали місцями постійного інтересу та джерелами живописної енергії. Телуричні сили діяли невидимо, притягуючи до такого місця, і до нього треба було ще дістатися (часто пішки), а потім – поринути в навколишнє, вловити темп і ритм цих невидимих ​​земних сил, віддатися їх тяжінню.

Результати були вражаючими. Були цілі серії мальовничих образів, а навіть більше – було художнє осмислення цілісності, включаючи навколишню природу, побут людей, мову, якою вони розмовляли, орнаменти, пісні, обряди. Коли у 1920-х роках почалося масштабне художнє дослідження Закарпаття, художники шукали ті особливі місця, які надихали на творчість. Фактор місця мав значення.

Ужанська долина (разом з долиною притоки Уж – р. Тур’я) була головним центром пленерного живопису художників Закарпаття. Приваблювала їх не лише близькість до Ужгорода… а й поезія затишних краєвидів, різноманітність мотивів та їх чарівна краса, багатство сюжетів переднього, середнього та заднього планів, різноманітний набір об’єктів (будинків, церков, млинів, мостів, дерев, парканів, копиць тощо), які природним чином самостійно утворювали ідеальні композиції. Саме Ужанська Верховина стала місцевим Барбізоном, де формувалося нове мистецтво Закарпаття.

Велику роль у цьому процесі відіграли учні Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая – саме друге покоління художників створило феномен живопису Закарпаття. Їхній обов’язок привів їх у села верхнього Ужа, між Бескидами, на початку 1930-х років: Андрій Коцька став учителем народної школи в Тичах, Ернест Контратович вчителював у різних селах Березнянщини, Ужок був першим місцем служби художника і священика Золтана Шолтеса, і лише Адальберт Борецький поїхав учителем на Схід – спочатку до Великої Копани, а згодом – до Великого Бичкова на Рахівщині.

Завантажити книгу

Вартість книги 440 грн

Ви можете придбати цифрову версію “Шлях закарпатьского живопису”.
Після оплати вас буде спрямовано на сторінку завантаження книги.
Отримані кошти підуть на підтримку дітей, постраждалих від російської агресії в Україні.

Прокрутити вгору