Серія розмов із менторами програм ГО «Культурна платформа Закарпаття» про свідоме громадянство, креативну економіку й українську молодь
— Привіт! Розкажи про себе, будь ласка.
— Привіт! Я — Тарас Ковальчук, родом із Харкова. Наразі проживаю в потягах Укрзалізниці. Жартую! В Києві 🙂
Я маю власний продакшн із 3D, де ми працюємо у сфері цифрової моди: робимо AR-маски, візуалізацію одягу. Також я редактор і автор медіа про цифрову моду й технології Futurezine, веду там однойменний подкаст. Загалом я перейшов у диджитал-світ уже давно, але зараз я у ньому ще й модно виглядаю!
— Як і коли ти приєднався до команди менторів Культурної платформи? Чому тобі було це цікаво?
— У червні 2023 мені написала Яна Полупанова: сказала, що є пропозиція долучитися в ролі ментора до Спільно Кемпу в Чернігові. Для мене це був челендж, бо я ніколи до цього моменту не працював з дітьми, але мені здалося, що буде цікаво спробувати. Спочатку я проводив майстеркласи з блогерства та монтажу, але потім перейшов до теми інновацій і штучного інтелекту. Ми почали аналізувати, що молоді заходить, що їм цікаво, який у них відгук. Разом формулювали доречні теми та спрямування для майстеркласів. Блогерство комусь цікаво, а комусь взагалі не хочеться публічно комунікувати — ми дивилися, щоб було одночасно цікаво й актуально більшості. З часом спільно з командою ГО «Культурна платформа Закарпаття» ми адаптували практику відповідно до локального контексту кожної громади.
Зараз у програмі Спільно Кемпу є напрямок цифрових технологій, де я викладаю штучний інтелект та розповідаю молоді про його роль у креативній економіці. Буквально нещодавно на модулі у Спільно Кемпі в Кривому Розі молодь вже навчилася не тільки генерувати зображення, аудіо та відео за допомогою ШІ, але й встигла створити власну AR-маску, яка реагує на зображення кота, намальованого молоддю на інших майстеркласах Культурної платформи. Це круто та наочно показує прогрес у користуванні інструментами буквально за кілька днів.
Адже штучний інтелект — це вже необхідність, яка стала частиною нашого життя, тому це дуже потрібний інструмент, із яким необхідно знайомити молодь. Чим раніше, тим краще. Таким чином ми досліджуємо поведінкові зміни, спричинені швидкими змінами світу: як фізичного, так і цифрового, та вчимося до них адаптуватись і використовувати на свою користь.
Є велика різниця: дізнатись про ШІ в 10 років чи через 10 років
— Як пройшов твій перший досвід менторства? Твої очікування/реальність.
— Це був дуже цікавий досвід, тому що за день до цього я виступав на конференції перед 300 людьми, і в мене було все суперкласно, я не хвилювався. А на наступний день я приїхав на Кемп у Чернігів і розгубився перед десятьма дітьми. Я не розумів, як правильно з ними комунікувати і що робити.
На контрасті зараз це для мене дуже смішно, тому що на конференції з аудиторією в 300 людей, де були SMM-менеджери, маркетологи, CEO агентств та бізнесів, мені було абсолютно спокійно, а тут я побачив 10 дітей, і такий: «Я не розумію, що робити і як взагалі комунікувати».
З часом стало простіше, особливо під час поїздок у рамках Спільно Кемп. Громади. Спочатку я приходив, і всі бігають, кричать. А зараз я вже відчуваю, як краще комунікувати, враховуючи конкретну групову динаміку — розумію, якій групі давати які задачі.
— Де ти встиг побувати в ролі ментора?
— Якщо ми кажемо про географію, то я вже трохи збився з тієї кількості місць, де я був. Точно був у Чернігові, точно був в Полтаві, точно був у Кегичівці, Кам’янському, Дніпрі, Кропивницькому, Южному, Подільську. Прям дуже багато де. Географічно я іноді навіть плутаюсь і не пам’ятаю, де саме.
— Яка мотивація в тебе займатися громадською діяльністю? Чи ти усвідомлюєш себе як громадського активіста, чи бачиш свій вплив на молодь?
— Мені подобається давати молоді інноваційні інструменти і бачити, як вони з ними взаємодіють. Класно усвідомлювати, що молодь знайомиться з інструментами, які в рази підвищують їх можливості для креативу. Вплив на сучасне покоління очевидний — ми несемо зміни не в класичній парадигмі освіти, а даємо щось екстра для їхнього розвитку, творчості та самовираження, а це дуже важливо.
Майстеркласи з цифрових технологій: Кропивницький, Борислав, Южне (2024)
Для мене ця діяльність — можливість не втратити здоровий глузд та навчитися перемикатися між різними типами задач. Чим раніше підлітки та молодь дізнаються про різні цифрові технології, тим краще, адже ми зможемо швидше розвиватись у сучасному віці. Це історія про те, що загальний потенціал країни може підвищуватись за рахунок доступу молоді до сучасних інструментів, і в підсумку ми можемо ставати більш інноваційною державою, створювати своє.
— Що в цій діяльності для тебе найцікавіше? Що чіпляє, в чому вбачаєш сенс?
— Найбільше мене чіпляє, коли хтось із молоді загоряється темою майстеркласу, підходить після та починає розпитувати щось детальніше. В такі моменти я розумію, що це класний наочний результат моєї роботи, і що в цьому сенс, бо є люди, яким це настільки зайшло, що вони хочуть потім якось в цьому ще розбиватися, глибше досліджувати.
— Який твій найяскравіший спогад за час своєї діяльності? Це не обовʼязково позитивний спогад, але щось, що тебе вразило. Може це — навпаки, щось сумне або щемке.
— У якийсь момент я почав брати з собою робота-гексапода від Ukrainian Robotics. І це найсмішніші спогади, бо молодь так активно з ним взаємодіяла, що в результаті цієї інтенсивної роботи майже на кожному майстеркласі щось у роботі ламалось, і ми постійно по дистанційному зв’язку намагалися якось його ремонтувати. Друкували якісь запчастини, шукали гвинтики, прикручувати лапи. Коли згадую — постійно сміюсь над цим.
— Як ти вважаєш, що іншим потрібно знати про громадський активізм? Як більше людей могли би доєднуватися до розбудови свідомого та активного суспільства майбутнього?
— Головне, що треба знати про громадський активізм, це те, що він має накопичувальний ефект. Немає такого, що ви зробили одну дію, і це кардинально щось поміняло. Треба робити багато системних дій, взаємодіяти, нарощувати критичну масу — тільки після цього починаються якісь трансформації. Тому найкраще, що потрібно знати: треба мати багато терпіння. Активізм відрізняється від роботи кількістю витраченого ресурсу. Але воно того варте.
— Чи є в тебе якась глобальна мрія? Можливо, в рамках цієї діяльності, можливо — в рамках країни чи світу?
— Моя глобальна мрія — щоб доступ до технологій не визначався географічним фактором. Колись хороший друг сказав мені, що майбутнє розподілено нерівномірно, і це дійсно так. В Україні насправді класний рівень доступу до технологій, не в порівнянні з Японією чи Кореєю, звичайно, але загалом ми знаходимося в гарному становищі. Але в нашій країні технології теж розподілені нерівномірно. У деяких громадах у тебе можуть спитати, як ввести пароль від планшета.
— А що скажеш про українську молодь? (Можеш описати її 5-ма прикметниками чи словосполученнями або більш комплексно)
— Креатив, сила, відкритість, прагнення, цілеспрямованість.
— Про що ще тобі хотілося би сказати? Може ми забули запитати про щось важливе 🙂
— Долучайтесь до інновацій та не бійтесь інтегрувати їх у своє життя.
Анастасія Мішустіна