Онлайн-курс «Як навчати дітей мінної безпеки», розроблений командою ГО «Культурна платформа Закарпаття», — це фактично онлайн-гід, який допомагає освітянам, рятувальникам і поліціянтам викладати таку непросту тему цікаво, безпечно й ефективно.
До створення курсу долучилися психологи, освітяни, фахівці із захисту прав дітей, соціальних і поведінкових змін, а також міжнародні експерти. У цьому матеріалі — ми ділимося з вами їхніми думками, щоб передати атмосферу й цінність, яка чекає учасників навчання на courses.bezpeka.info. Долучайтеся, щоб спільно формувати культуру безпеки українських дітей!
Угг Лоранж, провідний фахівець із захисту дітей головного офісу ЮНІСЕФ, Нью-Йорк: «Ми не вчимо дитину знанням сапера — їй потрібно лише вміти розрізняти ВНП».
Світлана Ройз, дитяча та сімейна психологиня: «Пам’ятайте: налякана дитина не здатна навчатися. Саме тому ми найперше вкладаємося у відчуття безпеки, потім — залучаємо емоційно, а вже тоді даємо нову інформацію».
Світлана Олексюк, учителька, директорка школи № 5 міста Києва: «Починати урок варто з думок та пропозицій самих учнів, тому вчителю рекомендується пояснювати цілі діяльності на уроці, чіткі інструкції для виконання завдань, а також очікування від кожного заняття».
Олександр Чучаєв, учитель, директор Благовіщенського НВК № 2, Кіровоградська область: «Для уроку з мінної безпеки, крім теоретичної складової, важлива практична користь, тому потрібно створювати середовище інтерактивної взаємодії учнів з учнями та учнів з учителем».
Тетяна Казанжи, фахівчиня у сфері соціальних і поведінкових змін: «Заняття має бути інтерактивним, однак не перенасичене іграми чи побудованим виключно на них. Воно має включати різні формати, але будуватися таким чином, щоб мозок дитини напружувався завдяки завданням і вправам та розслаблявся через гру чи мультик».
Юліана Маслак, дитяча психіатриня та когнітивно-поведінкова терапевтка: «Ми часом думаємо, що критика будує, а похвала руйнує. А все — рівно навпаки. Похвала завжди нас стимулює до того, щоб створювалось щось неймовірно гарне, а це — виділення дофаміну. Коли нас хвалять — нам подобається, ми готові робити далі. І вчитель може це використовувати».
Марта Ковачич, фахівчиня з питань цивільного захисту Міністерства внутрішніх справ Хорватії: «Ви повинні адаптувати програму відповідно до віку й інтересів дітей. Я вже говорила, що не завжди легко знайти правильний спосіб донести інформацію, але треба пробувати, пробувати, пробувати і бути дуже гнучкими».
Світлана Кісільова, спеціалістка із соціальних та поведінкових змін: «Діти мають розуміти, як поводитися безпечно, і демонструвати цю поведінку іншим. Це повинно стати для них звичкою та щоденною практикою — як звичка чистити зуби чи знімати взуття, коли приходиш з вулиці».
Долучайтеся до онлайн-курсу «Як навчати дітей мінної безпеки», щоб отримати комплексні знання від провідних експертів та експерток. Фахівці різних напрямів поділяться з вами не тільки міжнародними підходами й рекомендаціями, а й матеріалами та практичними інструментами для уроків з мінної безпеки. Пам’ятайте: кожне таке заняття — ваш крок до захисту маленьких українців!
Олена Смірнова-Кочеткова