На прикладі кількох популярних українських фільмів і серіалів ми аналізуємо, як аудіовізуальні твори транслюють наративи про безпеку й виживання, та розглядаємо, як художні сцени можуть шкодити формуванню правильної поведінки в умовах реальних загроз.
ДИСКЛЕЙМЕР
Цей інформаційний матеріал закликає замислитися над впливом аудіовізуального контенту на сприйняття ризиків і поведінку цивільного населення в умовах війни.
Наша мета — закріплення життєво важливої інформації про правила безпечної поведінки, зокрема щодо поводження з вибухонебезпечними предметами.
Пам’ятайте: культура безпеки починається з відповідальних дій.
Бережіть себе та своїх близьких!
Війна суттєво змінила українську кіноіндустрію. Сьогодні ми спостерігаємо героїв у ситуаціях, з якими потенційно може зіткнутися кожен: обстріли, замінування, окупація. Фільми та серіали вже не просто розважають — вони формують підсвідомі алгоритми дій для надзвичайних ситуацій.
Українські глядачі активно шукають контент, який допомагає осмислити військову реальність і тримати руку на пульсі в умовах сьогодення. Про це свідчить і статистика переглядів аудіовізуального воєнного контенту.
Контент як відображення реальності й інструмент формування безпекової культури
В умовах війни вплив аудіовізуального контенту на свідомість глядачів значно збільшується. Він закріплює важливі сенси, цінності, наративи та відображає наш спільний досвід, часто демонструючи моделі поведінки, які в критичних ситуаціях реального життя можуть мати вирішальне значення для виживання.
Однак виникає серйозне питання: чи завжди ці моделі поведінки, представлені на екрані, відповідальні й безпечні? Наскільки обґрунтовані сценарні рішення з погляду реальної безпеки в умовах війни?
Давайте разом проаналізуємо аудіовізуальний контент, що стосується теми мінної безпеки.
Серіал «Евакуація», воєнна драма, 2024
Польський учитель інформатики Марюс вирушає до окупованого Маріуполя, щоб врятувати свою 12-річну доньку.
Сцена для аналізу. Головний герой випадково наступає на протитанкову міну. На прохання про допомогу відгукується жінка, яка змушує Марюса зійти з вибухонебезпечного предмета. Інцидент, усупереч реальній логіці безпеки, закінчується без детонації.
Чи правильно діють герої?
Джерело: YouTube-канал «Телеканал ДІМ»
Фільм «Позивний Бандерас», детектив, 2018
У зоні АТО 2014 року контррозвідник із позивним Бандерас намагається знешкодити російського диверсанта поблизу рідного села.
Сцена для аналізу. Один з героїв ігнорує знак «Міни» і наступає на вибухонебезпечний предмет. Бандерас вирушає за ним по мінному полю і зіштовхує чоловіка з міни, пояснюючи, що він занадто мало важить для детонації.
Чи правильно діють герої?
Джерело: фільм «Позивний Бандерас», (режисерка Заза Буадзе, сценаристи стрічки — Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов)
Критичний аналіз: небезпечні помилки
У сценах із протитанковими мінами у стрічках «Евакуація» та «Позивний Бандерас» транслюються наративи, які можуть бути небезпечними для життя. Безпечних для людини мін не існує! Ми ніколи не можемо знати, у яких умовах вони зберігалися і який мають технічний стан. Метою встановлення міни може бути як летальне ураження, так і заподіяння тяжких каліцтв, які впливатимуть на якість життя постраждалого.
На відміну від поширених у кіно міфів, правильні дії при виявленні вибухонебезпечних предметів вимагають суворого дотримання протоколів безпеки. Нижче наведено чіткі інструкції, яких мали дотримуватися герої фільмів, а головне — яких має дотримуватися кожен у реальному житті при зіткненні з мінною загрозою.
Ці правила є життєво важливими для реальних ситуацій, хоча у фільмах ми часто бачимо «прості» способи розв’язання проблеми (як-от зійти з протитанкової міни). Такі творчі рішення хоч і додають драматизму сюжету, проте не повинні сприйматися як інструкція до дії.
Розглянемо ще один фільм, де герої потрапляють на мінне поле.
Фільм «Солдатик», психологічна драма, 2024
Важкопоранений солдат з надзвичайними здібностями привертає увагу загадкового урядовця, який намагається розкрити таємниці його стану.
Сцена для аналізу: Група військових покладається на дикого вовка як на природного провідника через мінне поле, вірячи, що тварина інстинктивно відчуває небезпеку й здатна безпечно провести їх через заміновану територію.
Чи правильно діють герої?
Джерело: YouTube-канал «Телеканал ДІМ»
Критичний аналіз: небезпечні помилки
У світовій практиці деякі тварини (спеціально треновані собаки, гігантські африканські щури) дійсно беруть участь у розмінуванні: вони проходять тривалу професійну підготовку та працюють виключно під керівництвом кваліфікованих саперів. А ось у реальності поза художнім вимислом фільму — єдиними надійними «провідниками» мають бути чіткі правила й безпекові стандарти, а не інстинкти диких тварин чи домашніх улюбленців.
Аудіовізуальний контент і цивільне життя: відповідальність кіноіндустрії
Споживаючи фільми та серіали, глядачі різного віку, професійного досвіду й рівня знань про мінну безпеку мимоволі засвоюють наративи та моделі поведінки, які вони транслюють. Особливо небезпечною є тенденція до спрощення складних професійних алгоритмів поводження з вибухонебезпечними предметами заради драматичного ефекту.
Це особливо стосується екстремальних ситуацій, де правила мінної безпеки для цивільних принципово відрізняються від професійних (військових, медичних, рятувальних) стратегій дій. Сцена, яка може бути ефектною і видовищною на екрані, у реальному житті може призвести до трагедії.
У воєнний час аудіовізуальний контент стає не просто розвагою — це потужний інструмент формування поведінкових моделей. Саме тому зараз особливо важливо, щоб українські фільми й серіали транслювали безпечні практики та поширювали виключно правдиву інформацію.
Масштаб проблеми відображає статистика інцидентів, пов’язаних з вибухонебезпечними предметами. За офіційними даними, станом на листопад 2024 року жертвами мін і вибухонебезпечних предметів стали понад 1000 громадян України різних вікових груп і професій.
Джерело: Головне управління протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки (дані станом на 1 листопада 2024 року).
Ці цифри — не просто статистика, а реальні трагедії, яким можна було б запобігти за умови кращої обізнаності населення щодо правил безпеки.
Проаналізувавши кілька українських фільмів і серіалів, ми виявили тенденцію: аудіовізуальний контент часто закріплює небезпечні стереотипи та поширює потенційно шкідливі для глядачів наративи. Самостійне сходження з міни, пересування мінними полями, використання диких тварин як провідників через небезпечні зони — такі сценарні рішення можуть мати летальні наслідки для тих, хто бажає випробувати їх у реальному житті.
Рекомендації для глядачів:
1. Думайте критично: аналізуйте сцени порятунку — не всі вони відповідають реальним протоколам безпеки.
2. Перевіряйте інформацію: шукайте актуальну інформацію про міни на офіційних сайтах ДСНС і ЮНІСЕФ.
3. Пам’ятайте про художню умовність: фільм або серіал — не інструкція з виживання, а мистецький твір.
4. Діліться думками та питайте: обговорюйте сумнівні сцени з близькими та експертами.
5. Повідомляйте про помилки: інформуйте творців контенту про неточності й потенційні ризики.
Митцям і творцям контенту слід пам’ятати про свою соціальну відповідальність, особливо в умовах воєнного стану. Художній задум має враховувати потенційні наслідки для аудиторії, адже правильно представлена інформація про техніку безпеки може врятувати життя. Тоді як драматичні, але безвідповідальні сценарні рішення можуть становити реальну загрозу.
Рекомендації для творців контенту, який стосується мінної безпеки:
1. Консультуйтеся з експертами: залучайте фахівців ДСНС і сертифікованих операторів протимінної діяльності.
2. Перевіряйте факти: жодне мистецьке рішення не вартує поширення потенційно смертельної дезінформації.
3. Додавайте дисклеймери: попереджайте глядачів про небезпечні сцени, які не варто наслідувати.
4. Формуйте культуру безпеки: використовуйте свій творчий потенціал для поширення життєво важливих знань.
Культура безпеки починається з тебе
Аудіовізуальний контент має величезний вплив на формування поведінкових моделей. У воєнний час цей вплив стає особливо значущим, оскільки може безпосередньо впливати на шанси виживання громадян у реальних критичних ситуаціях.
Відповідальний підхід до створення воєнного контенту — це не обмеження творчої свободи, а забезпечення базової безпеки для глядачів. Пам’ятаймо: у реальному житті немає дублів і кожна помилка може стати фатальною. Бережіть себе та своїх близьких, дотримуйтеся правил безпеки та не намагайтеся повторювати небезпечні трюки з фільмів, навіть якщо вони здаються переконливими.
Культура безпеки починається з відповідальності кожного — як творців контенту, так і його споживачів.
Валерія Ісай
Слідкуйте за новинами в соцмережах проєкту: Instagram, Telegram-канал, Facebook, Twitter (X)