Веремія

Україна — країна екологічної величі: тут зосереджено 35 % біорізноманіття Європи

Терористичні атаки путіністів, які навмисно завдають незворотних руйнувань навколишньому середовищу, — факт публічного нехтування міжнародним гуманітарним правом і воєнний злочин відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду. В українському законодавстві й низці інших юрисдикцій дії, що спричиняють екологічну катастрофу, визначаються як екоцид.

Мін розкидано так багато, що знадобляться десятиліття, щоб сільськогосподарське виробництво й інші види діяльності на землях відновилися. Сама війна має жахливий вплив на клімат, а також гальмує реалізацію глобального кліматичного плану.

Україна — країна екологічної величі: тут зосереджено 35 % біорізноманіття Європи, надзвичайно багатий ґрунт і разюча мережа національних парків, біосферних заповідників та інших цінних екосистем.

Навколишнє середовище також стало жертвою цієї війни з руйнівними наслідками. Наслідки цієї шкоди довкіллю — для ментального й фізичного здоров’я людей, для економіки й засобів існування — глибокі й широкомасштабні та поширюються далеко за межі України. Захист і сталість навколишнього середовища в його багатогранних проявах безпосередньо пов’язані з безпекою та добробутом людини, стійкістю держави, а також гуманітарною безпекою.

Яка стратегія найкраще визначить і забезпечить відповідальність за ці масові злочини, які унеможливлюють право на щастя і, відповідно, добробут, як його визначали у XX столітті для українських підлітків і молоді?

В Указі Президента України від 12 березня 2021 року № 94/2021 «Про Національну молодіжну стратегію до 2030 року» зазначається: «Молодь має право на повагу до її вибору при формуванні і визначенні свого майбутнього, а держава повинна уможливити розвиток потенціалу молоді, в тому числі через формування її компетентностей. Для цього потрібна зміна заінтересованих сторін: державна молодіжна політика має бути переорієнтована із директивності на сервісність, а молодь повинна бути готовою і спроможною діяти самостійно і нести відповідальність за свої дії».

Саме тому ми, громадське обʼєднання «Культурна платформа Закарпаття», розпочинаємо серію публікацій про матеріальні фактори комунікацій, які визначають динаміку значень соціальних змін, що проявилися під впливом екоциду.

Спекулятивна еволюція. Постгуманістична візія зони екологічного лиха та війни

Простір для еволюційного експерименту

Спекулятивна біологія, або спекулятивна еволюція, — це термін, що належить до гіпотетичної галузі науки, яка робить прогнози й гіпотези щодо еволюції життя за різноманітними сценаріями. Вона використовує наукові принципи й закони та застосовує їх до запитання «Що, якби…?»: наприклад, «Що, якби Homo Sapiens ніколи б не еволюціонував?». Ураховуючи певні тенденції, за якими рухалася еволюція минулого, можна припустити, як вона відбуватиметься в майбутньому. Оскільки неможливо зробити точний прогноз щодо цього руху, використовується певна кількість фантазування та творчості у відтворенні спекулятивного світу. Прикладами літератури на цю тему є книги «After man: A Zoology of the Future» (1981) Дугала Діксона та «All Tomorrows» (2006) Джевдета Кесемена.

Зазвичай подібні припущення розгортаються за сетапом абсолютного сценарію — повного вимирання людства або катастрофи планетарного масштабу, так званого апокаліпсису. Звісно, це робить наступні фантазування більш радикальними, тому й більш цікавими, що є визначальною рисою наукової фантастики як жанру.

Утім, якщо посилатися до дійсності, нам відомо, що процеси на планеті Земля, як природні, так і соціальні, — нелінійні. Наприклад, навіть у XXI столітті у віддалених кутках планети досі існують племена мисливців-збирачів. Можна сказати, усе відбувається квантовим способом. Динаміка сучасного світу диктує зміни, інновації та розвиток у всіх напрямах, якими б вони не були. Майже паралельно розробляються ліки проти раку й міжконтинентальні балістичні ракети з роздільними блоками індивідуального наведення. Найгірші й найкращі сценарії розгортаються одночасно, паралельно й часто навіть переплітаються в часопросторі, утворюючи протирічний згусток дійсності.

Відповідно до соціокультурної тенденції глокалізації на часі — працювати з вимірними явищами, які резонують особисто з кожним індивідом. Відбувається рефлексія дійсності, яка його безпосередньо стосується.

Один з планів людства — полетіти на Марс і тераформувати його. З огляду на логіку квантового підходу, варто одночасно розгадати космічну мрію та заглибитися в проблеми рідної планети, яка переживає глобальну екологічну кризу.

Раціонально боротися з викликами, які стосуються землян, кожної етнічної приналежності й окремої людини. Застосовуючи таку шкалу, можна стверджувати, що протягом довгої історії людства апокаліпсиси періодично відбувалися в різних місцях.

У 2024 році територією, де процес апокаліпсиса найбільш активний, є район Донецького басейну на сході України. Екологічна катастрофа тут помножена активними військовими діями, масштаби яких можна порівняти з подіями Другої світової війни.

Донбас — це регіон зі зруйнованою екосистемою, яка з часом, швидше за все, перетвориться на індустріальне пекло: постійні зсуви ґрунту, понад дві сотні вугільних шахт, частина ртутних і одна шахта, де СРСР проводив ядерні випробування в 1960-х, поступово затоплюються й насичують ґрунтові води важкими металами, а питна вода повільно зникає. Ситуація в регіоні катастрофічна, не беручи до уваги сотні тисяч мін і нерозірваних снарядів. Цей матеріал є спробою подивитися на катастрофу через призму еволюції життя на Землі. Її мета — донести проблеми цього регіону крізь глобальний контекст і мистецьке осмислення теми, а також її візуалізацію через дизайнерські об’єкти.

Роль дизайнера в цій комунікації може полягати у створенні структурованого зрізу ландшафту, зрізу, що окреслює ситуацію та вказує на її причини. Розуміючи проблему із ширшої перспективи та створюючи «пам’ятник» наявної екосистеми. Цей зріз міг би стати базисом для надії, хоча й досить холодної, на продовження життя в регіоні. При цьому важливо не занурюватися в ілюзорну утопію, на відміну від візіонерів мертвих світів, які планували використовувати матеріали космічної епохи — раціональні тільки для рішень в одиничних зразках. Але адекватно розуміти всю серйозність і жах ситуації, перетворювати її на виклик, ставити запитання й відкривати дискусії, на основі матеріалів, які на нас вишпурнула дійсність. Це може стати першим кроком у роботі із цим непосильним тягарем.

Донбас — «зона відчуження»

Визначена тема розробляється методами спекулятивного дизайну, основними принципами якого є:

• Провокація, тобто дизайн, який має на меті спровокувати й порушити усталені норми, переконання та системи.
• Прийняття невизначеності. Спекулятивний дизайн охоплює невизначеність як благодатний ґрунт для дослідження. Це заохочує займатися складними й невизначеними проблемами та створювати пропозиції, які відкривають можливості, а не пропонують остаточні рішення.
• Критичні спекуляції. Включає критичне мислення й відображає соціальні, культурні, політичні й технологічні проблеми. Йдеться про те, щоб поставити під сумнів припущення й запропонувати альтернативні перспективи та майбутнє.

Як приклад, пов’язаний з темою роботи, тобто спекулятивним розвитком у постапокаліптичному світі, — проєкт Ентоні Данна й Фіони Рейбі «Designs for an overpopulated planet: foragers» (2009), мета якого полягала в дослідженні альтернативних способів життя у світі з обмеженими ресурсами й перенаселеною планетою. Проєкт мав на меті бути не практичним рішенням, а радше розумовою вправою, яка кинула виклик традиційному мисленню про майбутнє людського існування.

Dunne & Raby, Designs for an Overpopulated Planet: Foragers (2009)

Дизайнери уявляли світ, де традиційні методи виробництва їжі більше не є життєздатними, і натомість бачили суспільство, яке живе завдяки «їжі майбутнього», що складається з комах, водоростей і синтетичних поживних речовин. Головні принципи дизайну проєкту були зосереджені навколо ідеї стійкості й адаптивності. Однією з ключових пропозицій була серія «харчових одиниць», розроблених як автономні об’єкти, які можна було розгортати в різних середовищах. Загалом проєкт підкреслив потребу в стійкості, адаптивності та сталості перед обличчям світу, що швидко змінюється, і продемонстрував потенціал дизайну, щоб пропонувати творчі рішення для складних соціальних та екологічних проблем.

Foragers photo by Jason Evans

Відправною точкою для роздумів про можливі сценарії розвитку життя на руїнах сучасної екосистеми є ландшафт Донецького басейну, або Донбасу, — вугільного басейну й водночас промислової зони на сході України. Він охоплює значну частину Донецької та Луганської областей. Географічна площа цього регіону становить близько 50 000 км².

Донбас — центр вугільної промисловості, чорної та кольорової металургії та хімічної промисловості. Заводи, шахти, звалища, шламові лагуни й інші об’єкти важкої промисловості призвели до того, що цей регіон довгостроково був екологічно обтяженим, з високим вмістом забруднення атмосфери й біосфери.

Після початку російської агресії на сході України у квітні 2014 року екологічна ситуація на Донбасі катастрофічно погіршилася. Донбас є найбільшим промисловим регіоном у світі, де триває військовий конфлікт. Руйнівні процеси спричинили масове закриття й затоплення шахт. Така ситуація триває вже дев’ятий рік. Востаннє таке було під час Другої світової війни. Важливо сказати, що навіть у шахтах, які вже закриті, дренажна система повинна працювати. В умовах війни доступ до більшості шахт просто неможливий: дві третини українських вугільних підприємств розташовані на тимчасово окупованій Росією території. Природними ресурсами, зруйнованими внаслідок воєнного конфлікту, є: водні ресурси, атмосфера, ґрунти й об’єкти природно-заповідного фонду.

Військові дії на сході України призвели до знищення всього природного ландшафту. Відсутність можливостей контролювати всю територію Донецької та Луганської областей, реальна відсутність органів управління й постійні обстріли не дозволяють об’єктивно оцінити шкоду, завдану довкіллю під час збройних нападів. У зв’язку з тим, що до початку військової агресії у східних регіонах України було значне антропогенне навантаження на навколишнє середовище внаслідок видобутку вугілля, руд та інших мінеральних ресурсів, металургійного виробництва, утворення значної кількості відходів, наявності небезпечних хімічних речовин, які використовуються в промисловості, шкода, завдана навколишньому середовищу, сьогодні зростає в рази, — вона величезна і навряд чи буде відшкодована в найближчому майбутньому.

Далі буде: перелік унікальних екологічних лих регіону та начерки на тему виникнення першої постприродної екосистеми Східної Європи.

1. WIKI FANDOM. Speculative biology.

2. Encyclopedia Britannica: “Glocalisation”.

3. DUNNE A., RABY F. Speculative everything : design, fiction, and social dreaming. Massachusetts: The MIT Press, 2013.

Володимир Сергачов, Братиславська Академія образотворчих мистецтв та дизайну (AFAD), Екстерний викладач ЗD моделювання

Євген Забарило

Слідкуйте за новинами в соцмережах проєкту:  Instagram, Telegram-канал, Facebook