Культурна платформа розповідає більше про безбарʼєрність та інклюзію і ділиться корисними ресурсами для молоді
Україна майбутнього має ставати все більш відкритою до включення різних соціальних груп до суспільного життя, формуючи між ними горизонтальні демократичні звʼязки. Це означає, що кожний член суспільства повинен мати доступ до безперешкодної та вільної участі в громадській діяльності, вільно та активно виражаючи свою позицію та обговорюючи її з іншими.
Завдяки державним програмам, громадським організаціям, ініціативам різного штибу це поступово стає реальністю — ми вчимося переймати найкращий досвід інших країн та безпосередньо впливати на безбарʼєрність у своїх громадах. Соціальні групи, які раніше були виключені з цього контексту, нарешті отримують доступ до ресурсів та мають змогу долучатися до процесів державотворення в тій чи іншій формі.
Інклюзивність — це коли в життя включені всі безвідносно будь-яких соціальних маркерів. Цей термін включає не тільки людей із будь-якими порушеннями, але й батьків із маленькими дітьми, внутрішньо переміщених осіб, людей старшого віку — тобто насправді всіх членів суспільства.
Певним чином, Закон України «Про основні засади молодіжної політики» також сприяє інклюзії через створення умов для самореалізації та розвитку потенціалу молоді в Україні, підвищення рівня її самостійності та конкурентоспроможності, забезпечення активної участі молоді в суспільному житті.
Важливо не тільки підтримувати ініціативи, які формують інклюзивність, але й набувати нових знань з цієї теми, зокрема з термінології, якою варто послуговуватися під час спілкування. Мова формує свідомість, а здорова комунікація в поєднанні зі взаємоповагою будують стійкі звʼязки між усіма членами суспільства.
КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ, якими ми радимо користуватися в побуті вже зараз:
- забуваємо слово «вади» — в людей з інвалідністю не вади, а порушення певних функцій (наприклад, людина з порушенням зору, людина з порушенням слуху і т.д.);
- не використовуємо термін «інваліди», привчаємо себе до терміну «люди з інвалідністю»;
- на «візку» їздять хіба що немовлята, а в контексті інклюзивності це крісло колісне. До речі, деякі люди, які користуються кріслами колісними, надають перевагу терміну «ходити», а не «їздити», коли описують своє пересування. Постараймося уточнити це при знайомстві та дотримуватися того дієслова, яке комфортніше для цієї людини;
- ми не робимо акцент на «особливості», та відмінностях від інших, а намагаємося говорити про те, що людям у собі подобається, чим вони пишаються, чого хочуть досягти. Не варто зводити людину до її інвалідності, адже це такі ж люди, як ми — зі своїми інтересами, переживаннями, широким життєвим досвідом. Знаходьте спільне, говоріть про універсально людське, підсилюйте сильні сторони один одного;
- якщо ми хочемо поговорити про світ навколо, вчимося питати про те, яким чином досвід людей з інвалідністю можна було би покращити, а не про те, що їм недоступне. Є багато речей, які ми можемо сприймати як даність, але для багатьох вони такими не є — чудово, коли є можливість про це задуматись і змінити своє сприйняття;
- якщо ми щось не знаємо (наприклад, які терміни правильно вживати щодо людини) — уточнюємо з повагою, бо не знати чогось — це абсолютно нормально, а от вирішувати щось за іншу людину — не дуже;
- якщо бачимо потребу зробити щось для людини з інвалідністю комфортнішим чи хочемо зробити щось допоміжне, що нам здається доречним, спочатку пропонуємо свою допомогу, і якщо людина каже, що не має в ній потреби — не допомагаємо. Коли ми автоматично думаємо, що людина нас потребує, ми применшуємо її агентність та навички взаємодії зі світом.
Якщо ви розгубились чи забули щось, завжди можна сказати: «Вибач, будь ласка, але я не знаю, як правильно (назвати, допомогти, підтримати…), але хотів/хотіла б уточнити, як тобі комфортніше». Завжди класно показувати готовність учитись новому, бо жоден із нас не народжується з абсолютним розумінням світу навколо!
Окрім цього короткого гайда також радимо вам займатися самоосвітою та дізнаватися ще більше про різноманітні аспекти інклюзії. Наприклад, на ресурсі Дія. Освіта є окремі освітні серіали про інклюзивну молодіжну роботу та безбарʼєрну грамотність. В онлайн-інституті Projector ви можете пройти безкоштовний курс із інклюзивного вебдизайну, якщо цікавитеся створенням універсального дизайну, який працює для всіх. Вчити українську жестову мову доступно і легко за відеоуроками в YouTube (особисто нам подобається канал njura pokazhe), а отримати досвід життя незрячої людини можливо в Києві та Львові завдяки Музею в темряві «Третя після опівночі». Для швидкої перевірки своїх знань із термінології радимо користуватися «Довідником безбарʼєрності» — там висвітлені аспекти коректного спілкування на цю тему.
Спільно формуємо суспільство, в якому кожен відчуває свободу бути собою та руйнуємо власні стереотипи!
Анастасія Мішустіна
Слідкуйте за новинами в соцмережах проєкту: Instagram, Telegram-канал, Facebook